пʼятницю, 27 лютого 2015 р.

Марія Парр «Тоня Гліммердал»

Хочеш поринути в дуже серйозну історію, яка написана світло і весело? Від душі посміятися, і також, від душі поплакати?
Знайомся – «Тоня Гліммердал», друга книга Марії Парр, молодої норвезької письменниці. Після виходу першої книги «Вафельне серце» у світ авторку назвали «новою Астрід Ліндгрен».  У книзі розповідається про справжню дружбу, і про те, що іноді діти виявляються набагато мудрішими за дорослих, допомагаючи їм примиритися зі своїм минулим і радіти справжньому.
Дівчинка Тоня на прізвисько "гроза Гліммердалу" – єдина дитина в норвежзькому глухому селі. Тоні десять років, у неї є снігокат і тверда впевненість в тому, що головне в житті - "швидкість і самовпевненість". Коли вона мчить з гір, виспівуючи на весь голос і виблискуючи рудою копицею волосся, все село знає, що їде найголовніша людина в долині. А ще в Тоні є найкращий друг - старий Гунвальд, який пече для неї кекси і грає їй на скрипці.  "Гунвальд, що б ти без мене робив?" - часто питає Тоня. "А вирив би собі яму і відкинув ноги", - відповів Гунвальд".  Та чи справді це так? Ти дізнаєшся коли прочитаєш книгу. Тебе вона зачепить до глибини душі і ти станеш трішки кращим після її прочитання!
Мені дуже сподобались обидві книги Марії Парр і тому я раджу їх прочитати як малим, так і дорослим.  
Приємного знайомства з Тонею!!! Впевнена, ти її полюбиш!
Читати он-лайн: http://flibusta.net/b/254411/read

четвер, 26 лютого 2015 р.

Теплі історії до кави



«Теплі історії до кави»,  написані Надійкою Гербіш, вийшли друком у видавництві Брайт Стар Паблишинг. Тепло розходиться від цих історій і огортає ніжним запахом терпкувато-гіркої кави. Це книга про почуття, про простих жителів звичайних міст, але  в кожній людині є ЩОСЬ – незвичайне, унікальне, неповторне. В книзі і далека дорога, і затишок домівки, близькі люди та багато радості, але й трішечки суму. Бризки кави переливаються мріями і спогадами героїв книги. А вони, ці герої – щирі і справжні: приймають гостей, їздять на велосипедах, печуть пиріжки, слухають вуличних музик. Вони готові поділитися останньою  філіжанкою кави – і за крихти натхнення й просто так!